Вперше назва поселення Здолбунів (Долбунів) згадується в акті 1497 року, за яким Великий князь Литовський Олександр дарує князеві Константину Острозькому разом з іншими поселеннями і село Дол-бунів. Сучасна назва поселення починає вживатися з 1629 року.
Є декілька версій походження назви Здолбунів. Одна з них затверджує, що стародавня назва Долбунів походить від слова «долбати». Це пояснюється наявністю на околицях поселення крейдяних копалень, з яких місцеві жителі «долбали» крейду і при запитанні: — Звідки ви? — чули відповідь: — З Долбунова. На цій підставі і закріпилася назва поселення як Здолбунів.

 


Існує припущення, що назва пов'язана з старослов'янським племенем дулібів (долобів),яке було основним населенням наших земель VI-X століть. Можливо, в назві Здол-бунів (Долбунів) трансфор-мувалась пам'ять дулібів. Інші версії є маловірогідні. ЦеРква СвятО1 КатеРини
З утворенням Київської держави землі дулібів з X століття входять до її складу. Пізніше, під час занепаду держави, землі Волині з 1199 року увійшли до Галицько-Волинського князівства, яке від нападів татаро-монгольських орд поступово втрачає свою силу і підпадає під владу Литви. З 1569 року, після Люблінської унії, Здолбунів знаходиться під владою Польщі. Село входить до Луцького повіту і за- історичними документами 1570 року в Паровозне депо в ньому налічується 9 димів.

 


Феодальні відносини породжують народне про-тистояння, яке виливається у визвольну боротьбу на чолі'з Б.Хмельницьким (1б48-1654рр.). В 1651 році на околицях Здолбунова, недалеко від села Гайкурм, розташовується штаб війська Б.Хмельницького, козаки якого вели бої з поляками.

 


У 1793-1795 роках Правобережна Україна входить до складу Росії. В цей час Здолбунів належить до Волинського намісництва, а згодом до Волинської губернії. В 1798 році село налічує 51 двір з населенням в 276 чоловік.
У 1821 році князь С.Аюбомирський, власник села Здолбунів, продає поселення купцям Кружиніним. Вони розширюють маєток будівництвом господарських приміщень і млина.

 


З скасуванням кріпацтва у 1861році та посиленням розвитку капіталістичних відносин Здолбунів набуває економічного розвитку та росту населення. Поштовхом для розвитку міста було будівництво у 1873 році залізниці Київ-Брест-Аитовський та у 1884 році цементного заводу братами чехами Єлінеками.
Центр міста формується біля вокзалу, паровозного депо, де пролягала центральна вулиця з тротуаром, газонами, газовими світильниками. В місті працювали приватні паркетна фабрика, ливарно-механічний завод, 2 млина, крамниці, трактири, маленькі майстерні та інше. Святкові барви в життя міста вносили ярмарки.
Поступово в Здолбунові будуються школи, заліз-ничі училища. В 1910 році закладається будівництво церкви Святої Катерини та вищого навчального залізничного училища. 
З 1903 року Здолбунів відноситься до категорії позаштатних міст. Кількість населення у 1908-1911 роках налічує до 10 тис. жителів.
Не обминули місто роки першої світової війни та буремні революційні події 1917 року. В місті швидко
міняється влада— Центральної Ради УНР, Гетьманщини, Директорії УНР та Ради робітничих та солдатських депутатів.
Бачив Здолбунів кінноту Палац культури і техніки С. М. Будьоного і К. Е. Ворошилова, дієву армію УІ II \ штаб якої на чолі з С. Петлюрою знаходився па м лізничній станції.
З 1920 до 1939 року в місті встановлює п.< >і польська влада. В цей період Здолбунів стає поштовим центром Волинського воєводства.
З початком другої світової війни у 1939 році її місті встановлюється Радянська влада.
В період 1941-1944 рр. місто зазнає німецько- фашистської окупації, під час якої виникає антифа-шистський рух опору, який діяв до дня визволення міста Радянською Армією — 2 лютого 1944 року.
Пам'ятник «Вічної сланії» культурно-освітні мклади.
В післявоєнні роки місто відроджується: будуються цементно-шиферний комбінат, будівельні, пластмасовий, авторемонтний заводи, Укрцемремонт, ПО бутоні підприємства; відкриваються нові школи, лікарні,
Сучасний Здолбунів — місто, яке розкинулося НДОМК долини річки Устя з населенням 31,4 тис. чоловік і площею в 1250 га, є важливий залізничний вузол, центр будівельної, металообробної, харчопої промисловості та культури.
В нашому місті були А.Українка, У.Самчук, О.Дон-женко.
Відроджуючи минулі традиції, міська рада в 1997 році затверджує сучасний герб та хоругву міста (ам-тор герба і хоругви Ю.П.Терлецький).
Ласкаво запрошуємо в наше древнє місто!
Текст упорядкував Вячеслав Кашубський.