Із нагоди відзначення важливої події в житті всієї дубровицької громади – 1016-ї річниці заснування рідного міста – у центральній міській бібліотеці представдено виставку книг та документів краєзнавчої тематики , під об’єднуючою назвою «Дубровиця тисячолітня» розміщено друковані матеріали про етапи розвитку нашого стародавнього і вічно юного міста.зокрема:
- праці відомих земляків–краєзнавців Василя Попенка та Юрія Максименка, Лариси та Миколи Алеєксієвців тощо
- книги, брошури й буклети про найвизначнішу туристичну принаду Дубровиці – костел Іоанна Хрестителя (16 ст.);
- науково-популярну літературу про діяльність знакових історичних постатей на дубровицьких теренах;
- художні видання, в яких події описуються на тлі краєвидів, вулиць і площі міста.
А ще посеред всіх інших – барвистих, ілюстрованих, з якісною поліграфією видань, на виставці розміщено і скромні на вигляд матеріали з місцевих газет.
Якщо поглинути в історію міста читаючи історичні джерела, зокрема Чеслава Хитрого «Минувшина Рівненщини – далека і близька»: «… Домбровиця (нині Дубровиця) місто розташоване по обидва боки річки Горинь, від обласного центру за 115 кілометрів, залізнична станція Домбровиця, населення 7600 осіб.
До середини 12 ст. Дубровиця давньоруське місто входила до складу Турово-Пінського князівства, вперше згадка про місто датується 1005 роком….В 13 ст. Дубровицьке князівство потрапило у залежність від Галицько-Волинських князів.
Від навали монголо-татарського війська на кінець 13 ст. Дубровицю було зруйновано… На кінець 18 ст., Дубровиця залишається приватним володінням графів Плятерів, залишається кріпаччина. З 5 липня 1795 року Дубровицю віднесено до категорії містечок, стає центром Домбровицького округу Волинського намісництва, а з 1797 року – входить до Рівненського повіту Волинської губернії.
У містечку працювала графська суконна мануфактура, яку обслуговували 12 робітників-кріпаків, пізніше їх було вже 86.Також розвивалося: шевство, кравецтво, кушнірство, на околицях міста розробляли поклади бруштину. На початок 20 ст. Дубровиця – волосний центр. Тут розміщуються волосне управління, міщанська управа, призовний пункт. Тут були: трактир, шинок, заїжджі двори, дрібні крамнички. Мешканці містечка працювали на лісорозробках, спиртних заводах графів Плятерів, займалися ремеслом – було чимало: теслярів, столярів, землекопів, слюсарів. Проживало 5650 мешканців. Була приватна лікарня та аптека.
Серед культових споруд були дві церкви, костьол, два молитовні будинки, синагога. Говорять щоб узнати історію міста, треба пройти по його вулицях, уважно оглянути їх сьогодення та спробувати зазирнути у минуле. Бо вулиці перетинають не тільки простір, а й час. У одних він обчислюється роками та десятиліттями, у інших губиться у глибині століть. В цьому вам допоможуть книги та газетні статті по історії та розвитку древньої Дубровиці.
Нині Дубровиця стрімко змінюється, і цього разу на краще. Це динамічне сучасне мальовниче місто, де суміщається відгомін сивих віків з ритмом життя двадцять першого сторіччя, відроджуються народні ремесла і традиції. Тож повернімося до його історії та сьогодення. Пам’ятаємо про минуле і сьогодення заради майбутнього
