Історія Здолбунова нерозривно пов’язана з його духовними святинями. Однією з таких є Храм Святих Апостолів Петра і Павла, який уособлює відродження та віру в місті. Перш ніж висвітлити його недавню історію та значення для мешканців Здолбунова, важливо згадати його попередника – Храм Успіння Матері Божої, який став символом віри і надії для багатьох поколінь.
Заснований у 1913 році як Почаївське подвір’я, цей храм був зведений без будівництва нової споруди, що стало свідченням економічної обачності та винахідливості місцевих жителів. Використана для цього дерев’яна церква була перенесена з села Острозького повіту Волинської губернії, тим самим зберігши частинку історії та культури регіону.
Територія Успенської церкви, що складалася з двох будівель, охоплювала один гектар. На ній також знаходився будинок для паломників, що підкреслювало роль храму як місця духовного зібрання та відпочинку. Однак, з приходом радянської влади, церква стала об’єктом переслідувань, що призвело до втрати її первісного вигляду та функцій.
Найбільший удар був завданий у 1963 році, коли храм був зруйнований бульдозерами, ставши жертвою антирелігійної політики. Ця подія залишила глибокий слід у серцях місцевих жителів, ставши символом втрати та репресій.
Однак, із закінченням радянської ери, відбулося відродження релігійного життя в Здолбунові. У 1997 році, на місці зруйнованої церкви було встановлено капличку, що символізувала надію на духовне відродження. Цей акт набув особливого значення в контексті 500-ї річниці міста.
Кульмінацією цього відродження стало закладення в 2003 році хреста на місці майбутнього Храму Святих Апостолів Петра і Павла. Цей храм не просто відновлює релігійні традиції міста, але й служить як знак єдності, віри та надії для всіх мешканців Здолбунова.
Сьогодні Храм Святих Апостолів Петра і Павла є не лише місцем богослужінь, але й символом духовної сили, яка підтримувала місцевих жителів у найтемніші часи. Він стоїть як пам’ятник витривалості, віри та відродження, нагадуючи кожному про важливість історії та спадщини.