Свято-Катеринівська церква у Здолбунові, Рівненської області, Україна, є значущою духовною і культурною пам’яткою міста. Вона відіграє важливу роль в релігійному житті місцевих жителів і приваблює відвідувачів своєю історією та архітектурою.
Хоча я не зміг знайти точну адресу або графік роботи церкви в мережі, ви можете відвідати офіційний сайт церкви за адресою aikaterina.church.ua для додаткової інформації і оновлень. На сайті також можна знайти інформацію про історію церкви, духовенство та різні події, які проводяться у цій святині.
Якщо у вас є конкретні запитання або вам потрібна додаткова інформація про Свято-Катеринівську церкву, будь ласка, дайте мені знати, і я з радістю допоможу вам.
Катеринівська церква в місті Здолбунів, що у Рівненській області, Україна, є справжньою перлиною архітектурної спадщини та духовної історії регіону. Ця святиня була зведена на честь святої великомучениці Катерини, чия доля відображається в самій історії церкви.
Закладка першого храму відбулася 28 серпня 1894 року. Цей дерев’яний храм, який був освячений архієпископом Модестом 28 квітня 1896 року, став символом віри та надії для місцевих жителів. Однак, через невідомі обставини, він згорів 17 березня 1910 року, лише через 14 років після свого відкриття.
Незабаром після трагічної пожежі, місцева громада зібралась для будівництва нової церкви, цього разу використовуючи цеглу. Цей новий храм був освячений у 1914 році. Його унікальна особливість полягала у семикупольній архітектурі, що робило його однією з найвидатніших будівель у Здолбунові. Цікаво, що чотири з куполів були демонтовані у 40-их роках XX століття через відсутність коштів на їх утримання.
Історія церкви тісно переплітається з подіями Другої світової війни. Дві авіабомби, призначені для знищення залізничного вокзалу, випадково впали неподалік від церкви, пошкодивши її дзвіницю. Відновлення дзвіниці змінило зовнішній вигляд храму, надавши йому нового обличчя.
До середини XX століття, в підземеллі церкви діяла ще одна, так звана «тепла церква» на честь святого великомученика Георгія Побідоносця. Однак, під час атеїстичних часів, ця церква була закрита. Церква пережила не тільки історичні виклики, але й екологічні. Розташування поруч із залізницею призводило до забруднення храму сажею від паровозів. Ця проблема була вирішена в 1980-1981 роках, коли вперше зовнішні стіни храму були пофарбовані.