Народився 1 січня 1924 в селі Трахтемирів, Черкаської області — помер 8 січня 2008 в селі Висоцьк Дубровицького р-ну.
Більше піввіку жив у с.Висоцьк Петро Харитонович Красюк. Від широкого Дніпра до Горині пролягла його життєва дорога, від нашого Поліського краю до столичного Києва і до всієї України, а також далеко за її межі простелився його творчий шлях. Народився він 1 січня 1924р. у селянській родині в с.Трахтемирів Канівського району Черкаської області. Після закінчення семирічки вчився у Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі, два курси якого встиг закінчити до війни. У 1943р. гітлерівці вивезли юнака на примусові роботи до Німеччини. Після війни завершив навчання і був направлений вчителем на Рівненщину.
Відтоді, з 1946р., почав працювати вчителем Висоцької середньої школи. У 1958р. заочно закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського державного педагогічного інституту. У цій школі працював усе життя.
Уже з перших років учителювання він почав публікувати свої твори у місцевий і обласній пресі. У 1957р. вийшла його перша книжка «Байки і гуморески». Згодом побачили світу різні роки книги «Яке коріння, таке й насіння» і «Премійований Кіт». За ці збірки, які викликали широкий резонанс серед читачів, у 1965р. Петра Красюка було прийнято у члени Спілки письменників України. І ось уже сорок років він у цій творчій організації.
За своє активне життя видав уже два десятки книжок сатири і гумору, кілька з них вибраного. Його творчість відзначена преміями ім. Миколи Максися (1967), ім. Валер’яна Поліщука (1983) та ім. Микити Годованця (1987). У 2003р. в с. Нобель Зарічненського району відбувся перший всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської премії». І першим лауреатом тут став Петро Красюк. І нині він плідно працює на сатирично-гумористичній ниві Його нові твори часто з’являються на сторінках рівненської газети «Вільне слово» (раніше «Червоний прапор»), постійним автором якої він є уже більше 50 років. Друкується патріарх сучасного українського гумору і сатири й у багатьох інших періодичних виданнях.
Його творчість має широкий розголос, а його ім’я стоїть в одному ряду з відомими творцями байки і сатирично-гумористичних творів в українській літературі Степаном Олійником, Микитою Годованцем, Іваном Сварником, Олександром Ковінькою, Сергієм Воскрекасенком, Петром Сліпчуком та іншими майстрами дотепного слова.
Високо оцінена його творчість у багатьох рецензіях на його збірки, авторами яких, зокрема, є відомі літературознавці, критики і журналісти Петро Лещенко, Григорій Дем’янчук, Іван Пащук, Володимир Грабоус, Василь Попенко, Георгій Сербін тощо. Наш земляк впевнено продовжував кращі традиції українського гумору, творчо розвивав їх.
Про життєвий і творчий шлях письменника йдеться у літературному портреті Георгія Сербіна «Петро Красюк» (2001), де у розділах під промовистими назвами «Полісся – його земля, душа і пісня», «Школа байкарства», «Весела штука – гумор» і «Роки дух не зломили» сказано багато добрих слів про його життєві будні, широку художню палітру його доробку, актуальність і злободенність звучання байок, гуморесок, смішинок.
Творчість Петра Красюка добре знають в уже його рідному Дубровицькому районі, її вивчають у школах. Шанують земляка не тільки вчителі та учні, а й мешканці райцентру і сіл.
Незабутніми були творчі вечори у Висоцьку з нагоди його ювілейних дат. Так, останній із таких літературно-мистцьких заходів відбувся в актовій залі його рідної школи на честь 80-річного ювілею. До цієї дати було видано двотомник його творів, а щиро вітали представники влади, вчителі, колишні і теперішні учні, односельці, колеги ювіляра.
Ще довгих творчих літ і міцного здоров’я давайте побажаємо йому і ми, учасники нашої першої у місті науково-краєзнавчої конференції.
