15 листопада 1939 року Третя позачергова сесія Верховної Ради України ухвалила Закон про прийняття Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки На основі вищеназваних Законів були сформовані на території Західної України шість областей: Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська. Станіславська, Тернопільська. Указом Президії Верховної Ради від 17 січня 1940 рогу замість повітів було створено 202 сільських райони, в тому числі: у Волинській, Дрогобицький, Рівненській – по 30 районів; у Станіславській і Львівській – по 37 районів; в Тернопільській – 38 районів; 14 міст виділялося в обласне підпорядкування і в тому числі Дубровицький район.
У лютому 1940 року в Рівненській області було створено 856 сільських рад. В Дубровицькому районі було створено 23 сільські ради. Були включені села: Бережки, Колки, Залужжя, Кураш, Соломіївка колишньої Любиковицької волості та Зульня, Рудня, Осова, Бережниця.Розпочалася розбудова народного господарства району, створення сільськогосподарських артілей, організація шкіл та навчання дітей.
У березні 1940 року було проведено вибори до Верховної Рад СРСР та Верховної Ради УРСР. Депутатом Верховної Ради України була обрана Килина Панасівна Хомич, уродженка села Пузні (Партизанське) від селян Висоцького району. 15 грудня 1940 року відбулися вибори до міських та сільських Рад депутатів трудящих.
22 червня 1941 розпочалася Велика Вітчизняна війна. На початку липня район був окупований фашистськими загарбниками. За 1942-1943 роки вони знищили 989 єврейських родин та немало українців. Вивезли на каторжні роботи до Німеччини понад тисячу молодих людей. Місцеві жителі теж взялися до зброї. Багато патріотів пішло у партизанські загони, які діяли в навколишніх лісах і своєю боротьбою з ворогом наближали час Перемоги. Дубровиця стала одним із центрів партизанського руху на Волині і Поліссі проти німецьких окупантів. Боротьба з ворогом тривала до 7 січня 1944 року, коли частини 397 Сарненської Богдана Хмельницького стрілецької дивізії разом з партизанським з’єднанням Сабурова звільнили район від окупантів. Звільнення України ще продовжувалося, а мирне життя поступово налагоджувалося.
У 1950 році була завершена колективізація одноосібних селянських господарств у районі. З допомогою всього радянського народу закінчилася відбудова місцевого господарства та почався інтенсивний розвиток району.
У 1959 році було проведено укрупнення районів Рівненської області і сусідній Висоцький район був розділений. Північна частина його була підпорядкована Зарічнянському, а південна була приєднана до Дубровицького району, і зокрема: села Сварицевицької сільської ради (Сварицевичі, Зелень), Лісівської (Озерськ та Замороченнє, тепер Лісове), Людинської (Пузня, тепер Партизанське, Золоте, Людинь, Рудня), Лютинської (Лютинськ), Висоцької (Висоцьк, Річиця, тепер Вербівка, Хилін), Удриць- кої (Удрицьк, Смородськ, Хочин), Жаденської (Жадень), Миляцької (Миляч, Біла), Велюнської (Велюнь, Загребля), Преребродської (Переброди, Будимля), Озерянської тепер Велико- озерянської (Великі Озера, Шахи, Різьки).
У зв’язку з укрупненням району було проведено чимало змін у назві сіл. Так село Хлівці стало Заслуччям, Яцулі стали Вільним, Островці – Червоним та інші.
У1991 році у зв’язку з розпадом Радянського Союзу Україна стала незалежною державою. З того часу Дубровицький район в складі Рівненської області України об’єднує в собі одну міську Дубровицьку та 23 сільські ради, в їх складі 58 сіл та одне місто.
Площа його складає 182 тис. га, або 1,82 тис. кв. км. Населення 49,0 тис чол.
Відстань до Рівного шосейною дорогою -137 км, а залізницею -112 км.
