Від автора Скільки раз ми заглядаємо туди, де мрії так далеко від дійсності… Та чи можемо ще скріпити руки в молитві з надією втримати подихом…
Заповідь Слово… Тебе шепоче мені доля в блаженному екстазі невинного сну, цілуючи вуста мої промінням свого сонця. Тебе ж вона і розсипає, як попіл, за…
Життя нотами Шопена Світло… Вітер ласкаво обвіває скроні, з невгамовним шаленством цілуючи ніжно вуста, забуваючи про всіх довкола, і водночас голубить увесь світ, крутить почуття…
Mysterion (Таїнство) Дощ тихо торкається моїх вуст, гіпнотизуючи їх своїм отруйним ароматом… На зруйнованій бруківці мого життя краплинами він вирізає своє ім’я, яке я все…
Моя зима, моя весна, моя стихія Дубровице… Ти – моя зима, моя весна, моя стихія… Для тебе я падаю і підіймаюся, щоб знову перемогти себе,…
Наші імена Часто ми відчуваємо, як земля дрижить від наших подихів, які кожного разу підхоплює вітер, щоб полетіти туди, де спить сонце. Ми, люди, захоплюємося…
Гість Тук-тук… Хто ж стукає? Ой, боюся підходити… Може там воно – викинуте із сусідньої квартири….А навіщо мені секонд-хенд? Хто там? Млявий шепіт чиїхось замерзлих…
Хліб Хліб… Омріяне нацією, жадане і таке милозвучне слово, що, мимоволі, промовляючи його, вуста здригаються в солодкому передчутті композиції ароматів стихій, що, зливаючись в одне…