Так розпорядилася доля, що багатюща на таланти Україна поки що не має своїх Нобелівських лауреатів. Натомість є вихідці з України, Це – вчені, письменники, які народились і виховувались в Україні, але з різних причин змушені були емігрувати за кордон. У їх числі – Георгій Харпак (Жорж Шарпак), який народився 1 серпня 1924 року в Дубровиці. Французький фізик, за розробку детектора елементарних частинок, так званих камер Харпака, удостоєний Нобелівської премії в галузі фізики у 1992 році.
Ще донедавна в Дубровиці стояв будинок, у якому колись деякий час мешкали Харпаки. Наразі на його місці – інша будова. Дід майбутнього лауреата Нобелівської премії володів на тутешніх теренах невеликою цегельнею, продукція якої користувалася хорошим попитом на будівництві. І по сьогодні збереглося чимало мурів із «харпаківської» цегли.
Про Григорія Харпака в Дубровиці, Сарнах, де він навчався, заговорили після 1992 року, коли сюди долетіла звістка про присвоєння землякові найпрестижнішої світової премії. Найбільше такій новині порадів дубровичанин Федір Мосейчук, адже він товаришував з Гешкою, як називали Харпака в дитинстві. «Ми разом бігали на річку Горинь, там купались, гралися, згадує пан Федір. Одного разу, бігаючи по воді, Гешко наступив на стебло очерету і поранив ногу. В рану потрапила земля, мул. Почалося запалення. Батько зразу ж повіз його до єдиного в цій окрузі лікаря. Але той сам не зміг справитись із хворобою і порекомендував везти хлопчика до Варшави. На цьому і закінчився дубровицький період життя Григорія Харпака».
У 1926 році, коли малому Гриші виповнилося два роки, молоде сімейство виїздить до Палестини, шукаючи кращої долі. В тім перебування закордоном тривало недовго і шляхи-дороги знову потягнулись до Сарн. Причина – не підхожість для здоров’я тамтешнього клімату. Насамперед клімат дошкуляв маленькому Гриші. У нього почалося запалення очей, нависла загроза сліпоти. Натомість у Сарнах лікарям вдалося вилікувати дитя. Надалі хлопець почав ходити на навчання до польської гімназії, а заодно на додаток до івриту почав вивчати польську мову. Загалом Григорій Харпак досконало оволодів п’ятьма іноземними мовами.
Попри родинний затишок мрія виїхати в інші краї не покидала Хане та Мотеле Харпаків. Отож під приводом відвідати Колоніальну виставку сім’я в 1932 році переїздить до Франції. У Парижі їх чекав дядько з родиною, який допоміг емігрантам стати на ноги, а малому Грищі прилучитися до перших азів науки. Тут, у Парижі, Жорж (так стали жив навчання у школі. 1938 і року він вступає до ліцею І Святої Луїзи, який довелося закінчувати вже у воєнний час. У 1943 році 19-ти річний юнак вступає до Руху Опору, а через рік його заарештували і доправили до фашистського табору Дахау. Життя висіло на волосинці, адже до євреїв у німців було особливе ставлення. Втім, доля змилостивилася над юнаком – він дивом вижив.
У повоєнний час Георгій продовжує навчання і вступає до Гірничої школи. Після її закінчення навчається в коледжі Де Франс, де особливо проявляється його потяг до фізики. Експериментальна фізика буквально полонить молодого вченого. Як результат – стає доктором фізики, і у 1959 році його приймають до Європейського центру ядерних досліджень у Женеві, що, зрештою, значною мірою визначило його долю і славу.
У чому ж полягає його світова заслуга? Насамперед у тому, що фізик, кажучи науковими термінами, створив нову версію детектора для фіксації елементарних частинок, у тому числі й нейтрино, так звану багатодротинкову пропорційну камеру. Винахід Харпака дав можливість досліджувати такі рідкісні взаємодії і складні ядерні реакції, які несуть інформацію про глибинні властивості матерії. Удосконалюючи свої прилади, Георгій Харпак згодом розробив й інші багатодротинкові детектори: дрейфову і часопроекційну камери, багаторозрядний лавинний детектор, газовий детектор із твердим фотокатодом… Ці наукові досягнення члена французької Академії наук були відзначені у 1992 році Нобелівською премією в галузі фізики.
У 2004 році з нагоди свого 80-річчя Георгій Шарпак планував побувати на родовідних теренах, однак мрія так і не стала реальністю. З нагоди відзначення тисячоліття м.Дубровиці у 2005 році Георгію Шарпаку присвоєно звання «Почесного Громадянина м.Дубровиця»
