ЗНО – це те, чим зайняті думки всіх випускників декілька останніх років. Й якщо деякі предмети можна вибрати за спеціальністю, то результати з української мови та літератури вимагають усі вузи нашої країни. Й от парадокс: вчимо ми ці предмети ще починаючи з садочка. Віршики розказуємо, казки переповідаємо, пишемо то вправи, то твори, то перекази, а от іспит скласти важко.
Ще тести – натягнемо, вивчимо, на крайній випадок – вгадаємо. А твір… Ото штука. Ніби й пишемо в школі (списуючи з інтернету інколи ), а на ЗНО – як відрубує. Вже й з репетиторами працюємо: тезу виписуємо, аргументи знаходимо, приклади з літератури та життя наводимо, висновок робимо… А балів не набираємо. У чому ж справа? А в тому, як ми розмовляємо й скільки читаємо. Говоримо ми в основному «суржиком», а читати сьогоднішня молодь лінується. Адже саме з книжок ми набираємося мудрості й вміння писати: підбирати художні засоби, використовувати цитати, правильно користуватися лексикою та будувати речення.
А ще ж мусимо пам’ятати про стилістику. Тому й виходять з-під пера наших дітей на ЗНО ось такі «перли» навіть при написанні досить легкого твору про книги за цитатою І.Франка:«Книги – морська глибина…», де випускники повинні були подумати , яке місце в сучасному інформаційному суспільстві займає книга (зі збереженням лексики, граматики, стилістики, орфографії та пунктуації):
ПЕРЛИ З ТВОРІВ -2013: українська мова
«Любов до книги розсипається як пісок часу…»
«… іза Закордонних берегів в нашій у Країні, нам нав’язують думку про секс, геїв і разну нечисть.»
« В Україні виїшли книжки для дітей дошкільного віку, що може чоловік з чоловіком кохатися і жити в шлюбі…»
«Закордон намагає дозволити, щоб ми Українці під ставели свій зад під них»
«Перший аргумент. Нам потрібно заборонити ці зорові носії, бо люди уходять в треде ігри»
«Вона нас розбещує, ми стаємо тупими вівцями»
«Інштеїн» (Ейнштейн – авт.)
«… натхне мене на вірне рішення»
«Отже, книга – це не тільки істочнік знань, а навіть запалка для мозгу»
«…взяти Мойсея та його команду з твору Котляревського»
«… молодь деградує з успіхом…»
«Діти прогресу розвинені зовсім в іншу сторону»
«Не потрібно тримати вдома велику бібліотеку, бо книжка вас може вижить з дому»
«Книгу можна читати в будь-яких позах»
«На даний час популяція читачів зменшується»
«…тої патріотичності, котра бушувала в нашій країні…»
«…якщо покохати книжку, то можна отримати самозадоволення…»
«Навіть Сталін почав революцію, після того, як начитався книжок».
Читаєш – і плакати хочеться. Невже ось цей сумбур у головах наших людей? Адже десь діти ж повинні були такого набратися! Що ж, шановні вчителі, батьки, співвітчизники, нам є ще над чим працювати. Ми ж хочемо, щоб наше майбутнє покоління жило краще, вміло більше…
«…Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» – «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав’янофіли
Так і претесь… І всі мови
Слав’янського люду –
Всі знаєте. А своєї
Дас[т]ьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, –
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те щоб прості люде.
А гвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика, та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!..» (Т.Шевченко)
Пам’ятаєте? Учили? А вчитайтесь – ми з того часу й не змінилися.
Марко Українець
