Село Тайкури Рівненської області славиться своїм вражаючим історичним спадком, одним із яскравих прикладів якого є руїни давнього замку. Збудований у 1517 році, цей замок є важливою пам’яткою архітектури, що розкинулася на площі 61,2 тис. м². Хоча сьогодні від замку залишилися лише руїни, його історія та місце в культурі регіону залишаються незмінно значущими.
Історія села Тайкури така ж багата та різноманітна, як і його назва. Версії походження назви варіюються від імені ченця Тайкура до польської назви “Тайні Гурі”, що означає “тайні гори”. Така назва вказує на історичну роль місцевості як притулку для місцевих жителів під час татарських набігів. Село має довгу історію заселення, що підтверджується знахідками кам’яних знарядь праці та курганами неолітичного періоду.
Замок у Тайкурах був зведений на кошти князя Юрія Вишневецького у кінці XVI – на початку XVII століття. Ця міцна фортеця з глибоким ровом і високим муром з чотирма сторожовими вежами слугувала надійним оборонним пунктом. Замок відігравав ключову роль у захисті місцевості до своєї пожежі в 1825 році та подальшого занепаду.
Важливою подією в історії села було надання містечку Тайкури Магдебурзького права у 1614 році, що сприяло розвитку населення та ремесла. Це перетворило Тайкури на значний оборонний і економічний центр регіону з власним магістратом та міським гербом, який зображував святого Юрія Змієборця.
У XVII столітті Тайкури стали центром розповсюдження католицької віри, але в 1649 році містечко зазнало руйнувань під час військових дій Богдана Хмельницького. Подальша історія села була ознаменована релігійним та культурним розвитком, зокрема, будівництвом костелу св. Лаврентія та Церкви Пресвятої Богородиці.
Сьогодні село Тайкури та його історичні пам’ятки, включаючи руїни замку, є свідченням багатої історії та культурного спадку Рівненської області. Збереження та дослідження цих пам’яток має велике значення не лише для місцевих жителів, але й для всіх, хто цікавиться історією України.
