Костел Святих Апостолів Петра і Павла у Здолбунові, Рівненської області, Україна, є важливою архітектурною та культурною пам’яткою. Заснований у 1908 році за ініціативою місцевих католиків і Йосипа Ізбінського, цей храм став значущою частиною міського пейзажу та духовного життя.
Вже з першого погляду на костел приваблює увагу псевдорозетта над входом, характерна риса багатьох середньовічних барокових храмів. Архітектурні особливості цієї будівлі включають невелику вежу, розташовану на даху, яка ймовірно слугувала дзвіницею.
Розвиток Здолбунова як міста та зростання населення з часом призвели до розширення парафії, що вимагало доповнень та реконструкції первісного проєкту костелу. Проєкт, розроблений інженером Кокешом у 1928 році, був реалізований майже через десять років завдяки зусиллям жителів міста, надавши костелу його нинішній вигляд.
Особливість архітектури костелу полягає у його хрестоподібному плані, який можна побачити з висоти пташиного польоту. Приміщення головного та бічних нефів формують цей план, завершуючись полігональною формою вівтаря та просторою сакристією з додатковими приміщеннями.
Станом на 1925 рік, вірних римо-католицької церкви у Здолбунові налічувалось 3696 осіб. Ксьондз Олександр Сеницький (1888-1970) очолював парафію, а катехитами в місцевій гімназії виступали Юзеф Барановіч та Мечислав Россолінський.
Важливим аспектом у будівництві костелу є використання унікальної цементної цегли місцевого виробництва, що додає особливої цінності цій архітектурній пам’ятці.
Таким чином, Костел Святих Апостолів Петра і Павла не лише втілює багату історію та культурну спадщину Здолбунова, а й є важливим символом віри та спільноти для місцевих жителів.